Традиції Різдва. Дідух."

 Дідух — справжній елемент обрядовості наших предків. Його в давнину виплітали переважкно із колосків пшениці. Сьогодні ця традиція має особливо важливе значення, адже її передавали майстрі від покоління до покоління.

Його обов'язково ставили на покуті у Святвечір, коли за святковим столом збиралася вся родина. Наші предки вірили, що в дідух вселяються душі покійних, які приходять святкувати Різдво з живими членами сім'ї.

 З метою збереження та поширення нашої духовної спадщини, у Григорівській бібліотеці був проведений  майстер - клас "Традиції Різдва. Дідух".  

На гостини до хустини.

 07 грудня, вже традиційно, відзначається  День української хустки. Вперше його провели у 2019 році.

З давніх-давен хустка для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов'язковим головним убором заміжньої жінки.

Також хустка була маркером соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини, адже заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – із дешевших.

Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних. Найпопулярніший – покриття голови нареченої хусткою. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. Ця традиція зберіглася в Україні й донині.

Наша бібліотека не залишилась осторонь цього свята і організувала етнографічну зустріч "На гостини до хустини".

 

Сльоза омиває душу.

   

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

   Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.

 

 Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось. 

   

Григорівська бібліотека, разом з СБК, жителями громади та старостатом, вшанували память невинноубієних жителів села покладанням квітів та колосків до памятника "Жертвам голодомору" де провели невеликий мітинг - реквієм. У сільській бібліотеці був організований перегляд літератури "Сльоза омиває душу". Всі учасники заходів взяли участь у тихій акції "Запали свічку".

Україна - країна нескоренних.

 Щороку 21 листопада в нашій країні відзначають День Гідності та Свободи. Цього дня українці віддають шану патріотизму й мужності громадян, що стали учасниками Революції Гідності 2013–2014 років, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

З нагоди відзначення цієї дати, користувачів  Григорівської бібліотеки було запрошено на перегляд відеоматеріалів "Україна - країна нескоренних".

1000 днів віри, надії, сподівань.

    

19 листопада для України сумна дата – 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Це 1000 днів стійкості, мужності та неймовірної єдності всього українського народу. 1000 днів, протягом яких кожен українець, незалежно від місця, віку чи професії, став частиною великої боротьби за свободу.

   

Цей день – нагадування про нашу силу, нескореність і віру в перемогу. Завдяки нашим захисникам і захисницям, підтримці волонтерів та кожного з нас, ми разом пройшли цей шлях і продовжуємо йти далі. Схиляємо голову перед тими, хто віддав своє життя, і дякуємо всім, хто бореться сьогодні за наше мирне завтра! До цієї дати, з користувачами Григорівської бібліотеки було проведено годину спілкування "1000 днів надії. віри, сподівань".

Толерантність - моральний імператив сьогодення.

   

 Міжнародний день толерантності  запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО і тепер це свято відзначається щороку 16 листопада в усьому світі. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості, в якій йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, сексуальної орієнтації, етносу або кольору шкіри.

   

Григорівська бібліотека теж приєдналися до відзначення цього свята.Для юнацької групи провели годину міркувань "Толерантність - моральний імператив сьогодення". Користувачів познайомили зі значенням терміну «толерантність». У ході зустрічі діти також обговорили різні ситуації щодо проявлення толерантності. Наприкінці заходу усі присутні разом склали «Квітку толерантності».

Остап Вишня - український письменник, сатирик, гуморист.

13 листопада виповнюється 135 років від дня народження великого гумориста, новеліста, класика українського гумору – Остапа Вишні.

Умираючи, кажу вам усім: ніколи не
сміявся без любові до вас усіх, до
сонця, до вітру, до зеленого листу!

Остап Вишня

Справжнє ім’я Остапа Вишні – Павло Михайлович Губенко. Народився на хуторі Чечва на Полтавщині в багатодітній селянській родині. Навчався в Київській військово-фельдшерській школі. Працював у лікарні фельдшером.

Остап Вишня жив у бурхливі часи. Він один з тих, кого ми називаємо покоління «Розстріляного відродження». Письменник входив до літературних угруповань «Плуг» і «Гарт». Згодом став головним редактором журналу «Перець». У 1933 р. був репресований (за звинуваченням у замаху на Постишева) і ув’язнений на 10 років у радянських таборах. У 1943 р. письменника звільнено.

Остап Вишня написав близько двох з половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Він започаткував у літературі новий жанр – усмішку (різновид гумористичного оповідання, в якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю).

До 135-річчя від дня народження Остапа Вишні працівники Григорівської бібліотеки  підготували книжкову викладкуку «Остап Вишня – український письменник, сатирик, гуморист».