Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно – надбання нинішніх
поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб
подібні людські трагедії не повторились ніде і ніколи.
84 роки тому, український народ пережив
катастрофу, яка
могла зупинити життя нації. Голодомор 1932-33р. приніс не лише страждання і смерть, він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.
Щоб відновити історичну
пам'ять та засвідчити глибоку шану до
померлих, 25 листопада, (в день пам’яті жертв Голодомору) в селі Григорівка був проведений мітинг-реквієм
«Жнива розпачу». Урочистою ходою всі присутні
пройшли з центру села до пам’ятника жертвам Голодомору на сільському
кладовищі.
Мітинг відкрив директор Григорівського СБК Горбалюк В.В. Він розповів
про страшні випробування, які не оминули наш край. Про вражаючі факти та страшні
події 30-тих років на Старокостянтинівщині розповіли діти – учасники художньої
самодіяльності Григорівсього СБК.
Хвилиною мовчання присутні пом’янули усіх жертв голодомору. Про події Голодомору
1932-33р. ми взнаємо із спогадів тих, кому пощастило вижити, ці матеріали
представлені у тематичних теках, які зберігаються у фонді Григорівської
бібліотеки.
Художній керівник сільського Будинку
Культури роздала всім присутнім хліб з
словами:
Сьогодні я тримаю чорний хліб…
Як шана він, як пам'ять і як
спогад
Ламай його шматочок, й через сотню
літ
Згадай усіх, кого забрав
страшенний голод.
